Знову біль, що не має меж, стискає серце. Знову війна безжально забирає найкращих - тих, хто віддав життя, аби ми могли жити, працювати, навчатися, зустрічати новий день.
У скорботі, з глибоким болем і шаною схиляємо голови перед пам'яттю нашого випускника - Віталія Олександровича Мухи.
Віталій до останнього подиху залишався вірним військовій присязі. Він вірив у Перемогу. Обіцяв повернутися додому ... Але повернувся - на щиті...
Немає слів, здатних зцілити рану втрати. Але є пам'ять - світла, вічна, жива. Є вдячність, яку не зітре ні час, ні відстань. Серце нашого Героя билося в ритмі України - тепер вона береже його спокій. Його ім'я назавжди закарбоване у вдячних серцях тих, заради кого він стояв на передовій.
Вічна слава і шана Воїну Світла
Немає коментарів:
Дописати коментар